У центрі Рожища знову людно. Біль, сум, сльози. Громада зустрічає ще одного захисника України, життя котрого обірвала війна. Микола Іванович Дудко, 1970 року народження, помер 10 грудня 2024 року у медичному закладі населеного пункту Покровське на Дніпропетровщині.
Провести в останню путь бійця прийшли представники влади, рідні, друзі, побратими та мешканці громади.
На символічному місці вшанування українських патріотів, біля пам'ятного знака Борцям за волю та незалежність України, відбулася громадська панахида.
Біля домовини, вкритої синьо-жовтим прапором, у скорботі стоїть син загиблого, він, як і батько, не раз дивився в очі смерті там, на передовій. Він, як ніхто інший, розуміє, як важко і якою великою ціною дається нам незалежність, адже втратив на цій війні дорогу серцю людину.
Зі словами співчуття звернувся до родини загиблого Миколи Дудка Рожищенський міський голова Вячеслав Поліщук, закликавши жителів громади гідно провести Героя в останню дорогу.
Після громадської панахиди траурна процесія рушила до храму Архістратига Михаїла, де відбулося відспівування Героя.
У спільній молитві присутні просили Царства Небесного для воїна, котрий віддав заради кожного з нас найдорожче - власне життя.
По завершенні заупокійної служби під звуки військового оркестру та церковні піснеспіви траурний кортеж з тілом Героя востаннє рухався вулицями рідного міста до місця вічного спочинку.
І здавалося, що безмежний сум заполонив не лише серця усіх, хто провадив воїна в останню дорогу. Бо навіть небо плакало холодним дощем, а вітер розбурхував біль непоправної втрати.
Життя Миколи Дудка обірвалося в розквіті сил, залишивши глибокий біль у серцях рідних, близьких і земляків.
Відтепер Микола Дудко навіки у Небесному війську.
Поховали Героя з усіма військовими почестями на Алеї Слави міського кладовища.
Спочивай з миром, воїне. Вічна пам’ять і шана!
